Історія с. Гринів

Історія с.Гринів

Гринів – невеличке село в Пустомитівському районі, Львівській область, належить до Звенигородської сільської ради.

Перші письмові згадки про село відносяться до середини XV ст. У квітні 1447 року Йоган з Давидова вимагав через суд від якогось Добка з Кам’янця повернути йому 35 гривень шкоди за захоплені ним у Гринові 12 волів, 8 корів та 14 свиней.

Однак поселення виникло тут набагато раніше. У селі ще в 1931 р. робив розкопки археолог М.Смішко і відкрив тут могильник лужицької (або липицької) культури (І ст.н.е.). Очевидно залишили його племена даків, які прийшли сюди з території сучасної Румунії. У ХІХ ст. тут також траплялися знахідки римських монет. На околицях Гринова трапляються знахідки з давньоруських часів: уламки посуду, бойові сокири, залізні ножі, пряслиця з Х-ХІ ст. Ще в кінці ХІХ ст. тут побутувала легенда про могилу якогось руського князя. Згадку про це помістив у одній із своїх праць про Звенигород професор М.Грушевський.

Після татаро-монгольської навали село, як і багато інших, почало занепадати. У податковому реєстрі 1600 року зазначено, що село входило до маєтків князя Острозького. Восени 1648 р. Гринів був майже повністю спалений татарами, про що свідчить присяга селянина Гриця Гінчука. У ХVІІІ ст. село попало до складу володінь польських земельних магнатів Потоцьких.
В часи Речі Посполитої у Гриневі виникла перша школа.

У 1881 р. громада мала печатку з написом «Печать громады Грыневь». Всередині печатки був зображений красивий рогатий олень у стрибку.

1 травня 1910 р. в с.Гринів було засноване товариство «Січ».

У 1934 р. в селі був збудований будинок «Просвіти» за кошти емігрантів.

Протягом воєнних часів місцеві жителі брали активну участь у всіх визвольних змаганнях українського народу. Воювали в лавах січових стрільців та в лавах УПА. Тут була збудована криївка, яка стала основним осередком упівців на чолі Ярослава Дякуна (псевдонім Мирон) – учитель школи с.Дев’ятники, Жидачівського району, Львівської області, професор служби УПА. На Лемківщині був членом головного проводу УПА, мав чин підполковника і був нагороджений срібним хрестом. За дорученням ОУН проголосив про самостійність України у Бібриці.